Відновлення суднобудування в Україні

Негативні впливи відновлення суднобудування в Україні

1-ий. Відміна у 2005 році режиму спеціального регулювання суднобудування, котра згенерувала зменшення обсягу замовлень (приклад: група Damen покинула нас саме після цього жахливого рішення).

2-ий. Революція Гідності була украй (!) необхідною для оздоровлення суспільства (!) у цілому. Корабели вітали цей вибух суспільства. Але! Вона справила негативний вплив на нарощування портфелю заказів та завантаження заводів.

3-ій. Надзвичайно повільне створення системи спеціального регулювання і суднобудування, і кластеру морської індустрії у цілому (прийнято і введено в дію тільки один із шести законопроектів (1 із 6), котрому вже більше 5-ти років).

Крім того! Морська  індустрія у цілому і суднобудування, зокрема є експортно-орієнтованими комплексами. Ця істина відома всьому Світу, але не нашій владі! На превеликий  жаль в нас нема відповідного державного регулювання цієї принципово важливої особливості. Прийнятий два роки тому назад закон про створення ЕКА де-факто не працює!

4-ий. Зволікання із формуванням офіційної позиції України щодо бачення майбутнього кластеру морської індустрії. І, відповідно, суднобудування – стартової гілки цього кластеру.  Прийняття стартового документу – Морської доктрини – розтягнулося на три роки. Саме тому в нас поки що нема алгоритмів цілісного регулювання морської індустрії, котре б охоплювало не тільки корабелів, але й судновласників, порти, інші споруди. Іншими словами: Поки що нема Стратегії розвитку морської індустрії. Точніше – до її розробки тільки ось-ось розвернеться наша влада. І, безумовно, ми – корабели.

5-ий. Відсутність цілісної системи державних замовлень кораблів (для ВМСУ) і суден (для державних підприємств).

5-а. Ми розуміємо: Формування перспектив оновлення існуючого флоту ВМСУ та його радикального посилення є само по собі дуже складною задачею. Вона поки що не вирішена. Відповідно, ми не маємо конче необхідного завантаження наших верфей замовленнями ВМСУ.

5-б. На жаль, ясності нема і по цивільному флоту, тій його частині, котра має знаходитися у державній власності. Більше того: Оновлення цивільного флоту для державних потреб йде без (!!!) урахування завантаження наших верфей. Наші верфі просто «не помічають». Більше того: Наші ВМСУ аж ніяк не задіяні у цьому процесі хоча б через механізми військової прийомки. Це протирічить світовій та нашій багаторічній (й дуже позитивній) практиці.